Безпліддя(sterilitas) —нездатність осіб дітородного віку до відтворення потомства внаслідок порушення запліднення чи імплантації заплідненої яйцеклітини. Діагноз безпліддя у жінки може бути встановлений тільки після виключення безпліддя у чоловіка та при позитивних пробах, що підтверджують сумісність сперми та слизу шийки матки.

Безпліддя  у жінок

Розрізняють первинне та вторинне (відповідно за відсутності або наявності вагітності в анамнезі), відносне (імовірність вагітності не виключена) та абсолютне (вагітність неможлива у зв’язку з відсутністю матки, яєчників, маткових труб внаслідок вад розвитку або оперативних втручань) безпліддя. За класифікацією ВООЗ, виділяють чотири основні групи причин безпліддя у жінок:

• порушення овуляції 40%

•  трубні фактори (патологія маткових труб)30%

•  різні гінекологічні захворювання, що не супроводжуються порушенням овуляції та функції маткових труб 25%

•   так зване нез’ясовне безпліддя (5%), при якому відсутні видимі причини порушення репродуктивної функції, — частота його при використанні сучасних методів дослідження постійно знижується (наприклад, з’ясовується, що частина жінок воно викликане імунологічними причинами — імунологічне безпліддя).

ВООЗ рекомендує наступну схему обстеження жінок при безплідді:

• — тести функціональної діагностики протягом двох менструальних циклів;

• визначення в крові пролактину, тестостерону, дегідроепіандростерону (при гіперандрогенії дослідження проводять до та після прийому дексаметазону)

• метросальпінгографія на 6-8-й день менструального циклу;

• ультразвукова біометрія фолікулів на 8-14 дні менструального циклу (або після прийому стимуляторів овуляції);

• посткоїтальні проби на 12-14-й день менструального циклу;

• лапароскопія на 18-20 день менструального циклу;

• визначення вмісту прогестерону в крові та (або) прегнандіолу в сечі на 19-24-й день менструального циклу;

• біопсія ендометрію за 2-3 дні на початок менструації.

Безпліддя, зумовлена ​​порушеннями овуляції (ендокринна безплідність)

Причинами безплідності можуть бути:

 -відсутність овуляції (ановуляція),

 -недостатність лютеїнової фази,

 -синдром лютеїнізації неовульованого фолікула

Ановуляція

Ановуляція (відсутність овуляції) є симптомом багатьох ендокринних захворювань (синдрому полікістозних яєчників, вродженої дисфункції кори надниркових залоз, хвороби Іценка – Кушинга, синдрому галактореї – аменореї, післяпологового нейро-ендокринного синдрому, гіпо- та гіпертиреозного), нервових та психічних хвороб, ожиріння різного генезу.Хронічна ановуляція може бути наслідком дисфункції гіпоталамо-гіпофізарної системи (порушення ритму виділення люліберину і гонадотропінів), що розвинулася після нейроінфекції, інтоксикації, психоемоційного стресу, травми, пологів та ін. Клінічними проявами аменорея. Відсутність овуляції підтверджується тестами функціональної діагностики: монофазна базальна температура, монотонний каріопікнотичний індекс, відсутність симптому зіниці, низьке цервікальне число (натяг слизу шийки 2-6 см).

З діагностичною метою застосовують лапароскопію. Вона дозволяє оцінити стан яєчників – виявити відсутність овуляторної стигми (місця розриву фолікула) та жовтих тіл, ознаки полікістозних яєчників, виявити неендокринні причини безпліддя – спайковий процес у малому тазі, непрохідність маткових труб, зовнішній ендометріоз та ін.

Недостатність лютеїнової фази

Причинами недостатності лютеїнової фази можуть бути:

-гіперандрогенія наднирникового та яєчникового походження (вроджена дисфункція кори надниркових залоз, полікістозні яєчники та ін.),

Причинами недостаточности лютеиновой фазы могут быть:

• гиперандрогения надпочечникового и яичникового происхождения (врожденная дисфункция коры надпочечников, поликистозные яичники и др.),

• функціональна гіперпролактинемія (синдром галактореї – аменореї),

• хронічні запальні захворювання придатків матки; гіпотиреоз.

Крім безпліддя при НЛФ нерідко відзначаються убогі кров’янисті виділення за тиждень до початку чергової менструації. Діагноз ставлять на підставі скорочення гіпертермічної фази менструального циклу до 8-4 днів при різниці базальної температури в першу і другу фази циклу менше 0,4 °; вмісту прегнандіолу в сечі менше 3 мг/добу та прогестерону в крові менше 15 нмоль/л на 4-й день підвищення базальної температури; неповноцінної фази секреції в ендометрії, біопсованому за 2-3 дні до початку менструації.

Лікування ендокринної безплідності

Лікування ендокринної безплідності проводиться за відсутності у жінки соматичних захворювань, і якщо її вік не перевищує 35 років.

• При безплідді, зумовленому ановуляцією, необхідна терапія захворювань, що спричинили ановуляцію. У разі відсутності ефекту на фоні патогенетичної терапії проводять стимуляцію овуляції. Ефективність стимуляції овуляції визначається шляхом динамічного спостереження за величиною фолікула (ультразвукова біометрія). Діаметр фолікула 20 мм і більше свідчить про досягнення преовуляторної стадії, наступне зникнення фолікула вказує на овуляцію, що відбулася.

• При безплідді, пов’язаному з недостатністю лютеїнової фази, проводиться патогенетичне лікування захворювань, що спричиняють порушення функції яєчників. Крім того, у другу фазу менструального циклу призначають замісну терапію прогестероном. Тривалість лікування визначається індивідуально (зазвичай, щонайменше 3-4 менструальних циклів).

• При безплідді, обумовленому синдромом лютеїнізації фолікула, що неовулює, проводять стимуляцію овуляції.

Прогноз

Прогноз щодо відновлення дітородної функції при своєчасній раціональній терапії ендокринної безплідності переважно сприятливий. При настанні вагітності необхідні ретельне спостереження з ранніх термінів та госпіталізація за найменших ознак загрози переривання вагітності. Під час пологів нерідко розвиваються слабкість і дискоординація родової діяльності.

Безпліддя, обумовлене трубними факторами

До трубних факторів безплідності відносять функціональну та органічну патологію маткових труб.

Функціональна патологія маткових труб характеризується порушенням їх скоротливої ​​активності (гіпертонус, гіпотонус, дискоординація) внаслідок запальних процесів у малому тазі (у т.ч. у придатках матки), порушення гормональної функції яєчників та зміни співвідношення естрогенів та прогестерону в організмі, гіпер- або гіпопростагландінем, гіперандрогенії.

Органічна патологія маткових труб, що призводить до безпліддя, включає непрохідність, спайковий процес, перекрут, стан після операції на маткових трубах. Вона може бути наслідком запальних захворювань органів малого тазу, пельвіоперитоніту, ендометріозу маткових труб, а також ускладненням після пологів, аборту, операцій на органах черевної порожнини (наприклад, після операції з приводу флегмонозного апендициту трубна безплідність розвивається у 5 разів частіше, ніж у жінок, не перенесли апендектомію).

Для діагностики трубної безплідності використовують метросальпінгографію із застосуванням водорозчинних рентгеноконтрастних засобів на 6-8-й день менструального циклу (у другу фазу слизова пробка або складки секреторного ендометрію в гирлах маткових труб можуть перешкоджати проникненню контрастної речовини в маткові труби); лапароскопію з одночасною хромогідротубацією розчинами індигокарміну або метиленового синього, що дозволяє встановити місце порушення прохідності маткових труб та виявити інші причини безпліддя (наприклад, ендометріоз).

Лікування

Для лікування функціональної трубної безплідності застосовують седативні засоби, транквілізатори, психотерапію, спазмолітики, блокатори синтезу простагландину (напроксен, індометацин, ібупрофен, ацетилсаліцилову кислоту – у преовуляторному періоді), сірководневі ванни, ультразвук в імпульсному.

Прогноз при своєчасній терапії задовільний.

При трубній безплідності запального генезу проводять лікування хронічних запальних процесів придатків матки. При тривалому (більше 2 років) консервативному лікуванні трубної безплідності розвиваються дистрофічні зміни маткових труб, складки слизової оболонки зростаються, у м’язовому та слизовому шарах розвивається сполучна тканина, ушкоджується рецепторний апарат маткових труб.

Тому потрібне своєчасне оперативне лікування трубної безплідності. Абсолютним протипоказанням до операції є туберкульоз статевих органів. Відносні протипоказання: вік жінки старше 35 років, тривалість трубної безплідності більше 3 років, часті загострення хронічного запального процесу в придатках матки та перенесений гострий запальний процес протягом попереднього року, різко виражений спайковий процес у малому тазі, наявність великого гідросальпінксу, при видаленні якого залишиться трохи більше 5 див маткової труби. Під час операцій на маткових трубах використовується мікрохірургічна техніка.

У післяопераційному періоді показана розсмоктувальна терапія: електрофорез цинку та міді, магнітотерапія, ультразвук, ферментні препарати. Протягом 4 міс. після операції рекомендується контрацепція переважно синтетичними прогестинами. Частота настання вагітності після операцій із застосуванням мікрохірургічної техніки досягає 50%. У ряді випадків оперативні втручання здійснюють під час лапароскопії із застосуванням операційного лапароскопа: розтин спайок, коагуляцію ендометріоїдних гетеротопій, сальпінгоовариолізис та ін.

Профілактика трубного безпліддя

Профілактика трубної безплідності включає попередження та раціональне лікування запальних захворювань статевих органів, своєчасну діагностику та лікування апендициту, проведення реабілітаційних заходів у ранні терміни після гінекологічних операцій у молодих жінок.

Безпліддя, зумовлена ​​різними гінекологічними захворюваннями.

Причинами безплідності можуть бути зовнішній та внутрішній ендометріоз, внутрішньоматкові синехії, вади розвитку шийки та тіла матки, цервіцит, ендометрит. При запальних захворюваннях шийки матки, її вроджених або травматичних (під час аборту, пологів, операцій), анатомічних змінах, а також при гіпоестрогенії та утворенні антитіл до сперматозоїдів може спостерігатися порушення проникності шийного слизу для сперматозоїдів, що виявляється за допомогою посткоїтальної про — Хунера, проб на проникнення сперматозоїдів у слиз шийки і контакту сперми.

Імунологічне безпліддя у жінок обумовлено появою антитіл до сперматозоїдів. Діагностується за допомогою проб на сумісність сперми та слизу шийки, виявлення антитіл у сироватці крові та слизу шийки. Терапія імунологічного безпліддя недостатньо розроблена, використовуються глюкокортикоїдні препарати, що мають імунодепресивні та протизапальні властивості, метод штучної інсемінації спермою чоловіка, що вводиться безпосередньо в порожнину матки, минаючи нею шийку.